Нас стало троє. Хоча фактично нас було троє ще в кінці 2009р. Просто 01.09.2010р. ми з сином зустрілися.
Я отримала незабутній досвід: суміш таємного і явного. Все сталося якось само собою і досить швидко. Моя половина нас весь час підтримувала.
Сину минуло 2 місяці і цей час видався ду-у-уже насиченим. Ніби цілий рік. Водночас все відбувається та-а-ак швидко!!! Повіддавали вже багатезно маленьких речей. Дуже горджуся нашим щокастим 7-ми кілограмовим малюком. Це знову спростовує ілюзію про необхідність вживання білка, що у вбитих тваринах (до речі, в них же цей білок береться звідки? З рослин! Харчуючись різнобарв'ям, багатством рослинного світу, людина отримує все необхідне і точно собі не шкодить).
Також родину і не тільки родину дивує, що син сповістив у сні як його звати ( я просила душеньку допомогти нам визначитися, бо усвідомлюю значущість імені для кожної людини). Ми до цього точно ще не знали дівчинка у нас чи хлопчик.
Попереду у нас ще багато відкриттів щодо себе та світу!!!
Мабуть з усього того, що дає дитина, довіряючи нам себе, зокрема нагадує про такі речі, як щирість, безумовне прийняття, чистота. Як вчитель, вчить розвивати такі якості як терпіння, більшу відповідальність,уважність до всього... Крім цього, незважаючи на те, що я мама, сама окунулась в Дитинство: запах волоссячка, затишок ліжечка, ситцеві і бавовняні пеленочки, натуральна різноманітна одежа, іграшки, дозволяють наблизитися до складових істини, що живе в кожного в серці, що попри всі життєві труднощі і задачі:
життя - це казка
життя - це безмежжя
життя - це свято для душі
життя - це полігон для подальшого навчання
життя - це щастя.
Давайте ми, Дорослі, будемо очищати свою душу і хоч інколи сприймати світ з позиції свого Дитинства (затишку, безпеки, щирої радості...) Впевнена, хай би там яке не було в кожного дитинство, воно було таке, яке було і було багато всього хорошого. Згадуючи яке, можна ще краще пізнати себе, свої схильності, очікування, притаманні особливості... В мене це вже почало відбуватися :)
