Про одну з моїх ідентичностей (продовження)

Відомо, що термін "психологія" походить від слів псюхе, ψῡχή, душа і логос - наука. Мені подобається більш глибше сприйняття. Взагалі-то є багато трактувань слова "Логос". Одне із них - це Вищий Розум, Творець, що зовсім міняє картину. Виходить - психолог має душею наблизитися до Творця і в цьому сприяти бажаючим. Наявність зв'язку Душі з божественним у собі.


 А "психотерапія" - знову псюхе, душа та терапія, лікування. Водночас психотерапевт не лікує медичними препаратами, не виписує антидепресантів. Це роблять психоаналітики, які мають медичну освіту. Я не знаю чи доцільно психотерапію називати лікуванням. Це швидше не вплив терапевта на клієнта, а взаємовплив, співпраця. Де є дві унікальні особистості, які працюють над вирішенням спільної задачі на основі попередньої домовленості, контракту.



Для бажаючих моя електронна адреса Zor9[at]ukr.net. Можемо працювати в режимі он-лайн, за допомогою програми skype.

Є місце для благодійної консультації.

Про одну з моїх ідентичностей

Приві-і-іт! Рада знову поділитися з усіма бажаючими частинкою себе на цій сторінці!!

Ідентичність - це поняття, яке дає відповідь на запитання хто я, я як хто? в даний момент. Воно схоже до поняття "роль", але є первинним, глибшим.
Те, що я тут пишу про свої почуття, враження, думки, побажання в ідентичності людини, також як і те, що пишу як учасниця Майстер-курсу з Позитивної психотерапії та арт-терапії, як клієнтка власної психотерапії, не виключає того, що я є сама психотерапевт (ну, майбутній, бо ще вчуся) і точно психолог-консультант.

Досвід роботи з людьми різного віку, соц. статусу і статі з різними темами і запитами в мене з 2006 року. Щоправда, поки не маю власного або орендованого приміщення чи кабінету. Працюємо де зручно клієнту.

А хто такий клієнт, для мене???

Це людина, жінка чи чоловік, яка від природи володіє величезними ресурсами, можливостями, потенціалом і поки що їх в собі ще не відкрила. Або не навчилася застосовувати в житті задля вирішення різних питань, досягнень бажаного...

Клієнт - це людина, якій надають певну послугу за грошову винагороду чи без неї.

Кожна людина є тим чи іншим клієнтом і не одним, бо якщо користується послугами банку - є його клієнтом, робить покупку в магазині - є клієнтом його продавця чи власника...

Варто розмежовувати поняття "клієнт" і "пацієнт", бо, як на мене, пацієнт щось отримує без усвідомленої участі в цьому, без власних зусиль. Це слово є однією з основних категорій в медицині.
Клієнт - людина, яка рішення з приводу чогось приймає сама, хоча її можуть інформувати. Вона прикладає свою відповідальність, певні зусилля.

Клієнт психолога-консультанта чи психотерапевта - це також людина :), яка керується благим бажанням: щось змінити, покращити у своєму житті, вирішити, вдосконалитися в чомусь, навчитися застосовувати свої якості і здібності для якіснішого проживання, покращити стосунки з якоюсь людино і т.д.

Клієнт - людина, яка усвідомлено робить крок до самої себе, підкреслюючи при цьому свою силу, а не продовжує втікати від себе:
1. В сферу Тіла (по балансній моделі Н. Пезешкіана), хвороби. Стає "вампірчиком", надто жаліючи себе або агресивно нападаючи на оточуючих, як правило, рідних і близьких людей.
2. Діяльність, де є тільки робота чи навчання і в житті немає часу для себе, прояву себе як жінки чи чоловіка. А якщо є сім'я, то потерпає від кризи. Важлива навіть не стільки кар'єра, гроші, просто щоб замаскуватись від своєї самотності та притупити почуття.
3. Контакти, де для людини є 2 варіанти. Це нерозбірливе спілкування, публічні висування, віртуальне спілкування, ігри та їм на противагу - закритість до контактів, втеча в самотність, самозречення.
4. В сферу духовності, сенсів, де людина віддається релігійним течіям, сектам з наставниками, повадирями, які покерують і скажуть як думати і куди іти...

Щоб наблизитись до себе, мабуть, не обов'язково звертатись до психолога чи психотерапевта. Переконана, що є багато інших дієвих способів.

А як живеться вашому тілу?:)

Привіт!!!
Незважаючи на те, що зараз зима, багатьом, мабуть,хочеться грітися, більше бути вдома, спати..., а я ніби прокинулася від сну. Я нарешті усвідомила, що мені 23, а це зовсім не 19, а тим більше не 16. Попереду 30, 48, 56, 72, 86, хто зна, може і 101. Те, що мені відміряно жити стільки-то, вважаю це 50 % справи, решта 50% залежить від мого способу життя, і найперше - мислення.

Пригадую, що в дитинстві, ще з садочка мама мене забирала (що я дуже любила і тим навіть хизувалася, бо не любила спати) і водила на гімнастику.

Також ще перед школою я деякий час ходила на малювання. Там я не тільки малювала і змальовувала натюрморти фарбами, олівцями, фломастерами, а й робила аплікації з соломи, в'язала гачком квіточки, розмальовувала за допомогою воску і писачків до Пасхи яйця, вивчаючи символіку орнаментів та кольорів.

Разом з старшим братом щонеділі ходили на гурток шахів. Щоправда, я швидше за все ходила за компанією з ним, бо захоплення від них тоді в мене не було, оскільки часто програвала :), або не вистачало терпіння, або ж - лінувалася думати...

Коли я пішла в перший клас, паралельно вступила до музичної школи. Там працювали мої батьки (мама викладала фортепіано, а тато - кларнет, саксофон, фагот), вчився брат грі на акордеоні, знав і фортепіано (будучи старшим, вчився ще грати на трубі, фаготі та самостійно грав та підбирав пісні на гітарі). Дідусь завідував і досі завідує струнним відділом. 4 роки, разом з моєю основною спеціальністю (фортепіано), вчив мене грати на скрипці.

Десь в класі 3-у, мама мене дала на танці гурту "Молодість". Займалась 3 рази на тиждень. Після школи, занять з муз. школи я тупотіла туди. Після розминки, ми розучували і вдосконалювали танці: народні і сучасні. Серед численних танців, я танцювала "Гуцулію" "Циганію"... Як правило в парах з хлопцями. В мене були різні партнери до різних танців. Часто виступали в нашому Червоноградському Палаці Культури.

Живучи і навчаючись в Івано-Франківську, я з кінця 1-го курсу почала займатися системою самовідновлення людини академіка М. Норбекова. До цього мене підштовхнуло бажання покращити свій зір (його кн. "Опыт дурака" прочитала ще в 9 класі). На третьому курсі університету я пройшла наступний, Суфійський курс, де розминка тіла не суглобова, а силова. В мене в той період було с-т-і-л-ь-к-и енергії. Я ловила кайф від тих вправ, від самої себе, я тоді вперше собі по-справжньому почала подобатися. В житті вдавалося буквально все, я справді сіяла. Займалася систематично (разом з моїм хлопцем, а зараз - чоловіком. Ми якраз і познайомилися на тих курсах), поки не "впала" в одну із ям - механічного виконання, як це я називаю - "виконання для галочки"...

Також десь місяців 2 я ходила на аеробіку.

А що я роблю зі своїм тілом зараз?
Крім того, що вожу його по маршрутках і дозволяю довго валятися в ліжку після пробудження???
Я відчуваю, що воно ще трішечки потерпить і почне конкретно сигналізувати (вже дає знаки) різними способами, щоб я щось з ним робила, щоб воно і послужило мені довше.

Так що я привселюдно заявляю!!!!

Ура, я нарешті усвідомила свою актуальну задачу. До речі, велике дякую Позитивній психотерапії, зокрема окреме ДЯКУЮ моєму позитивному психотерапевту, з яким регулярно вже працюємо майже 3 місяці. І що цікаво, з зовсім іншим запитом!! Це для мене як різнокольорові й різні по величині намистинки, які в силу певних обставин були розкидані хто де, зараз не просто познаходилися, а й з'єдналися в неймовірної красоти й унікальності коралі, які я колись носила і нарешті можу носити знову!!

Отож, я готова:
1. Щодня, зранку, по 30хв.-1 год. тренувати своє тіло, його м'язики, кісточки... Для тренування в мене є багато способів. Тілу я даю вибір, і не обмежую чимось одним.
2. Поступово усвідомлено уникаю їзди в маршрутках.
Звідси витікає п. 3. Розвиваю свою здібність пунктуальність, швидше, на хв. 15, виходжу з дому.

Дякую за терпіння, хто дочитав, а також - собі, бо я зараз вчуся саморозкриватись! :)) До зустрічі!!!

Ах, почуття-почуття!

Привіт усім вам в цей засніжений недільний день!
В мене зараз якийсь особливий період в житті. Дуже скоро Різдвяні свята, які в мене завжди асоціюються з казкою, тайною, спілкуванням з близькими, з якими давненько не бачились. Здається, що всі люди довкола стають відкритіші, дитячіші, веселіші... А зустріч Нового року вселяє ще більшу надію та оптимізм.

Попри те, хочу поділитися своїми почуттями про попередні два тижні.

Почну з арт-терапії. Я пройшла вже 2-гу сесію (всього 6). Ближче знайомлюся зі своїми творчими задатками. Класно усвідомлювати, що вони є. Вартує просто відпустити себе і розслабитись, що мені вже почало вдаватись. Для того, щоб арт-терапію застосовувати в роботі з людьми, клієнтами, я все пропускала через себе. Час перестає існувати, як і все "важливе" інше, коли я бачу перед собою десятки баночок різних кольорів, є палітра, на якій можна експерементувати і поєднювати найрізноманітніші кольори. Щоб на папір спроектувати те, що коїться тут і зараз з тобою,і що важко збагнути, коли це все перемішане в голові.
Отримала величезне задоволення, малюючи туш'ю і розмальовуючи фарбами на склі; на тканині; створюючи колаж з природніх матеріалів (камінців, шишок, сухих квітів, листя, різних круп, спецій...). Так і поринаєш в світ дитинства з головою! ВІдчула, що за всією легкістю і простотою приховується величе-е-е-е-е-зна глибина і сенс:).

Також кілька днів тому в моєму житті сталося те, що я можу порівняти з високим, широким, неймовірно-красивим фонтаном, який сам прорвався крізь товсту цементну глибу плити. Це я про себе, свій прорив, своє звільнення від мною колись надуманих установок.Завдячую цьому сесії №3 з Позитивної психотерапії і величе-е-е-е-е-е-е-е-езне спасибі Українському Інституту Позитивної крос-культурної психотерапії і Менеджменту та його ТРЕНЕРАМ. А також своїй любимій групі, кожному, хто навчається і поряд зі мною!!!!!!!!!
Можу писати ну дуже довго, що там відбувалося і як я це сприймаю. Але утримаюсь. Звикаю до трішки іншої самої себе і думаю, що з цим робити дальше:))

Чарівного настрою вам, люди Землі!!!