Від образи до пробачення 1

Мабуть немає такої людини, яка хоча би раз в житті ні на кого не образилася. Пропоную хоч частково подосліджувати таке явище як образа. Що це?

Образа - спосіб реагування на поведінку оточуючих, дійсність загалом.
Образа - від "образ" - створений чи нав'язаний іншими шаблон, стандарт, що очікується в поведінці від інших і не оправдовує себе.

Образа виникає від незадоволеної потреби, завищених сподівань, невиконаних обіцянок, невідповідності очікуванням. Коли немає відповідності ваших очікувань, що ви відчуваєте?

Образа - це комплекс почуттів, відчуттів, емоції (страху, агресії, роздратування, розгубленості, самотності...), які здаються важкими, тягучими і всі на купу починають тиснути то на голову, то в області серця чи печінки. І цей образ, образа, перетворюється на енергетичний згусток, блок, який переплітається різними почуттями, живиться нашими думками і розростається увагою, зависає в нашому енергетичному полі. Цей згусток негативно впливає на фізичне самопочуття, спотворює сприйняття дійсності, перекриває відчуття радості і щастявід життя. А якщо таких блоків не один? Саме образи найчастіше призводять до винекнення раку.

Як на мене можна виділити 3 види образ:
1. Малоусвідомлена - стосується дитячого віку, коли просто не хочеться іти на руки якомусь дорослому і реагувати на його спроби посюсюкатись, через забуту психологічну травму чи відчуття фальші.
2. Внутрішньозаконсервована - мовчазне терпіння. Має різну тривалість і точно 2 розв'язки:
- винекнення фізичних хронічних недуг;
- вибух почуттів і емоцій, виговір всього затисненого. Шок для обох сторін ( це якщо людина залишається живою, а буває, що так і відходить з образою...)
3. Демонстративна - скандальні розриви стосунків, відмова в спілкуванні. Може супроводжуватися наклепами, помстами. Погодьтеся, якось нецікаво ображатися, коли про це ніхто не знає:)

Здатність до образи з'являється, коли в людини вже формується самосвідомість (до 3-х років). Її механізм закріплюється в залежності, яке спрямування дадуть батьки. Чи ті почуття, що виникли в дитини в певній ситуації заженуть в середину, кажучи: ти ж мужчина, а мужчини не плачуть; сиди тихо; слухай старших, будь слухняним; поводься чемно... не пояснюючи дитині чому? (І що значить "поводься чемно", це як? Для дитини це абракадабра). Чи вислухають батьки дитину і проявлять розуміння та повагу до людини - своєї дитини, душі, яка обрала їх батьками.

Образитися можна на кого? Мабуть логічно все починається з образи на батьків та близьких родичів - найважливіших фігур для маленької людини ( потім вже вихователі, вчителі, друзі...), бо до них багато довіри і багато очікувань. Та, дорослішаючи і навчаючись брати на себе відповідальність, ми можемо керувати своїми емоціями, почуттями, щоб вони не керували нами.

Давайте спробуємо скинути цей непотрібний баласт давно пройдених ситуацій, подивимось на цих людей і ті події з іншого боку - боку вдячності за досвід. І просто візьмемо відповідальність і всії їх відпустимо з своїх думок, душ і радісніше, легше, щасливіше житимемо далі.

Міркування з цього приводу плануються мною опублікувати в наступному пості.

Розширення свідомості. Що таке і що дає?

Привіт шановні читачі і любі коментувайлики :). Рада вітати кожного у 2011 році. Традиційно, вітаючи один одного, бажають щоб Новий рік став ще кращий за попередній, здійснення планів і мрій, здоров'я, особистого щастя... Я ж до цього хочу кожному ще побажати розширення свідомості. Який зміст я вкладаю в це? Спробую деталізувати.

Свідомість, підсвідомість, надсвідомість, самосвідомість, усвідомлення - все це феномени психіки, інструменти душі,сфера невидимого, зате вельми звична річ для кожного і яскраво відчутна, якщо прислухатися.
Як на мене, свідомість вміщує такі психічні процеси як: пам'ять, мислення, уяву, увагу, сприйняття, мовлення... Самосвідомість з'являється в новонародженої людини з розвитком її мислення, уваги, уяви, мовлення, таким чином, розвиваючись сама. Вважається, що людина свідома у віці до 3-х років, коли вона усвідомлює сама себе і каже "Я". Та до цього часу (і надалі) функціонує над\підсвідомість. Усвідомлення формується дещо пізніше ніж самосвідомість. Для мене - це здатність взяти на себе відповідальність за певну дію чи слово. А також - прийняття, засвоєння та створення нових паттернів (зразків поведінки) чи ідей.

Та повернемося до розширення свідомості. Більшість людей сприймає реальність вузько, фрагментарно. Цьому сприяють наші багаточисленні звички (однотипові дії, які стали автоматичними) та категоричність (що не приваблює - мені чуже, на це я не спрямовую свою увагу).

1. Часто для хороших змін в житті потрібно лише один раз піти чи поїхати на роботу іншою дорогою, покататися на качелі в парку чи просто піднятися зранку на 15 хв. раніше ніж завжди.
Ідея така, що грандіозним змінам передують маленькі. Вийти з зони комфорту і зробити для себе чи когось щось трішки по-іншому ніж завжди.
2. Другим і основним чинником для розширення свідомості, як на мене, є навик відновлення цілісності або сприймання всього в об'ємі в даний момент. Ну наприклад, зараз я пишу ті рядки, знаходячись в своїй квартирі, в той момент мої сусіди п'ють чай з пампушками, знизу нікого ще немає з роботи, з іншого боку - чоловік з дружиною граються з дитиною... По всьому будинку сусіди чимось займаються в даний момент. Чи іду я по вулиці, паралельно до якої є ще одна вулиця, спереду перехрестя, весь район пронизаний вулицями, все місто складається з вулиць. По яких зараз ходять різного віку, вигляду люди і їздять різні транспортні засоби...

Така, на перший погляд, дивна сторона сприйняття навколишньої дійсності акумулює внутрішню енергію (вона не розсіюється на переживання минулих подій чи майбутнього), сприяє чіткому самовідчуттю себе в просторі, додає спокою, впевненості, зменшує гординю. Крім того, в такому стані дуже важко зробити щось не так, навпаки, відкривається інтуїтивний канал і всі дії стають вірними.

Спробуйте хоч раз на день про це замислитись, розширюючи свою свідомість. І вірних вам дій упродовж 2011 року! ;)

Відео до цієї теми: