Роздуми "вголос"

Коли вперше ви задали собі питання: хто я? Для чого живу тут і зараз? Який сенс мого життя і життя взагалі на планеті Земля? Що основне для мене в житті? Що значить для мене бути щасливою людиною..?
А якщо ще задали, то може саме вже час?

Ці та схожі питання і теми стосуються сфери духовності і пов'язані з ієрархією цінностей, яка в кожнісінької людини складена зо-о-овсім по-різному.

Думаю частково відповіді для себе можна почерпнути з релігії. Але з якої? Їх так багато і кожна претендує на першість і в кожної є зерна істини. Може з такою думкою хтось не погодиться, але в даний момент я вважаю, що свої духовні пошуки не варто замикати тільки на одній релігії або взагалі релігії.

Згідна, що Бог, Творець - один. Але Він скрізь, а не тільки на небі. І відчути Його можна не тільки в церкві, мечеті, а будь-де. Але найважливіше відчути Його в собі. Не даремно ж кажуть, що в Творця немає інших рук, окрім ваших.

Сфера Духовності - одна із ніжок споруди, від якої залежить і на яку опирається наше життя. І якщо вона занадто тонка або тріснута, то є ризик не встояти. Безумовно її міць і відповідно стійкість та якість нашого життя залежить лише від нас. Ця сфера тісно пов'язана з сферою Тіла, здоров'ям, про яке йшлося в попередньому пості.

В мене немає на меті пропагувати якусь "Нову" ідею, просто, думаю, багатьом із нас не завадить переглянути свої цінності, не тільки духовні, але і матеріальні.
Що в мене є пріорітетним?
І що такого корисного я не помічаю, що б могло зробити мене щасливішою людиною?
Куди я іду, чи може женуся? З яким зарядом думок?
Що вибираю для себе і тих, кого люблю?

Все змінюється і минає, і наше життя також. Якщо заглянути на 10 років вперед, то які ми, яке наше життя? І що таке 10 років в порівнянні з вічністю?
То чим ми його, своє життя, наповним, яким змістом, щоб піти з нього з чистою посмішкою на вустах???

Здоров'я, як баланс, на різних етапах розвитку людини

Привіт! В перших постах блогу я написала, що хвороби фізичного тіла - це випробування для душі. Мабуть, це правдиве в тому випадку, коли мова йде про хвороби в дитячому віці. Народжуючись, дитина потрапляє в певні умови. З одного боку вона є "чистою дошкою - "табула раса", про що писав ще Джон Локк. Бо ж найперше від неї залежить як прожити це життя. А з другого - народжується з певним душевним багажем. Мова йде про реінкарнацію. Про що починає говорити і наука. Згадаймо хоча б холотропне дихання.

Дитина - дзеркало сім'ї, відображення того, як живе подружжя, якою є соціально-психологічна атмосфера сім'ї. Радісна, любима дитина з потребами і думкою якої рахуються батьки, практично не хворіє. Немає сенсу привертати увагу дорослих таким способом(це неусвідомлюваний механізм).

Всім відомо, що на самопочуття дитини(на її психологічний і фізичний стан) впливає здоров'я матері і батька, їх психо-емоційна сфера, генетичні обумовленості та ряд інших чинників. Це безумовно так. Я б хотіла звернути увагу на один дуже важливий момент. Це хотіння, планування подружжям дитини, радісне очікування її народження , а перед тим - усвідомлене зачаття.

Чудово, що в психологічній науці вже є такий термін як "усвідомлене батьківство". Суть така, що людина, яка народилася внаслідок спільного бажання, позитивних думок своїх батьків є сильнішою, здоровішою, щасливішою.

Починаючи з юнацького віку і далі, в розвитку людини будь-яке фізичне нездужання, хворобу, думаю, варто розглядати вже не як випробування, а як шанс повернутися в збалансований стан. Бо що таке хвороба? Це найперше сигнал, що щось не так. Порушення цілісності, гармонії.

Я і надалі буду розкривати цю тему.Надто вона вже є актуальною в сучасному житті людства.

Вперше на радіо

Привіт усім! Ділюся своїми радісно-хвилюючими переживаннями. А пов'язані вони з тим, що щойно я послухала передачу "Байки професій" по місцевому радіо "Вежа" з моєю участю.

Хто чув свій голос збоку, мабуть погодиться, що слухаєш, і думаєш, ти це говориш чи не ти? Я згадала, що схожа ситуація була у дитинстві - після випускного в музичній школі мій дідусь записав на диктофон як я граю свою випускну програму на фортепіано (До речі, давненько я її не прослухувала, варта нагадати як я кілька років тому "шпарила", бо зараз незважаючи, що є фортепіано, можу заграти в кращому випадку кілька пісеньок за 1-ий клас..)

Так от, крім того відкриття, що не впізнаєш свій голос, є ще одне: виявляється не все так погано. В тому розумінні, що після інтерв'ю (а я не знала питань, все, що було відомо, то це тема по моїй діяльності - психологія, психотерапія) думаєш, що я б краще так на це питання відповіла, тут можна було б більше щось додати, тут менше...Але в результаті, як на мене, получилося досить придатне для слухання :))

Хто може чув, випадково, напишіть. Цікаве ваше враження!
А кого цікавить, можете послухати повтор, у понеділок, 08.06.09р. на хвилі 107,0 fm, о 20.30 год.

P.S. Дякую Олі, яка запросила на радіо і провела інтерв'ю. Я себе відчула в новій, цікавій ролі!