На днях після вечері в колі родини підняли тему родоводу, предків. Як звали і якими були наші пра і прапрабабусі/дідусі. В яких умовах вони жили. Завдяки їм ми зараз тут, а знаємо про них мізер. Але ж і в них є попередники.
Я собі подумала, що через 200-300 років чи хтось з правнуків згадає про мене, нас з чоловіком. Хоча б як нас було звати... І якось сумно стало. Що житимуть і нічого про нас не знатимуть. Яка цінність теперішнього мого життя?
В мене виникла ідея щось створити, таке зробити для потомків, людей, щоб залишити хоч малюсінький слід від цього свого життя. Що це буде? Ще не знаю.
Не погоджуюсь, що життя схоже на рояль: чорне-біле-чорне-біле-кришка. Воно різнобарвне, кольорове!
Хоча, мабуть, наше життя і життя взагалі є таким, яким ми його сприймаємо.
3. Життя - це не показуха.
Багато людей, і я в деякій мірі, звикли робити вигляд своєї глибої обізнаності в будь-чому, запишуватись, гордо носячи своє тіло своїми матеріальними досягненнями, соціальним статусом, посадами... Які ніби-то мали принести щастя, свободу, в т.ч. і фінансову.
Часто так складається, чим далі людина підіймається в кар'єрі, тим пустішою, дьорганішою стає її Душа. Чому? Тому, що кар'єра, яка передбачає наявність грошей - не найосновніше в житті. І по-друге, для щастя людині потрібно займатися справою, якою хочеться займатися її душі. А не щоб щось комусь доказувати. Щоб віднайти свою справу, яка очевидно має бути пов'язана з індивідуальним призначенням, слід її шукати, а не йти по протореній дорозі більшістю.
Життя - це кожна мить нащого існування.
Життя - це вибір. ШАНС стати кращим і тим самим покращити життя на планеті.
Давайте ж використовувати цей шанс, поки він у нас є.
Немає коментарів:
Дописати коментар