Моя творчість :)

Просто будь!

Життя вирує, б'є ключем,
а ти сидиш і "плачеш".
Все думаєш, жалієшся, гадаєш...
Не можеш що інакше?

Підстави сліз є ілюзорні.
Встань і поправ осанку!
Згадай будь ласка хто ти.
Вставай сміливо зранку!

У кожного свої дилеми,
Всі звикли плутати себе.
Насправді все є дуже просто.
Ввімкни ти серденько своє!

Відкинь все зайве, нависуче.
Без страху ти поглянь вперед!
Побачиш сонечко яскраве,
Щасливих всіх і серед них себе!

Ти можеш все, що щиро хочеш!
Будь ласка вір, і просто будь!
Спіши нешвидко, своїм темпом
Іди, живи. Люби свій путь!

Егоїзм та альтруїзм.

Привіт, привіт, привіт!
Промайнуло літо... За ті 3 місяці в кожного в житті відбулись якісь події. Мабуть були важливі для Вас, були і однотипові, буденні справи. Припускаю, що одні були зі знаком "+", інші з "-". І це нормально. Завжди присутній баланс.

Серед багатьох законів життя (зокрема "Посіву-Жатви, якого ще називають законом "Бумеранга", "Що в верху - те в низу" та багато ін.), є один якого хотілося б подосліджувати. Це закон "Брати-Давати".

Всі ми живемо не самі по собі. Ми видимо і невидимо взаємодіємо зі всіма і всім, що нас оточує, усвідомлено і не усвідомлено впливаючи на все, а все, відповідно, впливає на нас.

Щодня ми щось даємо і щось беремо. Що саме даємо і беремо, і як ми це робимо? Кому і в кого і для чого???

Як на мене, зараз така програма в соціумі, що альтруїзм - це наївність. Щоб жити, і то нормально жити, треба вміти "вертітись", бути креативним (цим словом маскують слово хитрий), комунікабельним (вміючий переконувати, часто брехливий). Всюди пропонують ідею - бери від життя все, живи для свого задоволення і т.д. Тим самим розвиваючи тотальний егоїзм. Акцент людина зміщує на брати, брати, брати... А така позиція є неприродною, містить в собі загрозу щастю і навіть життю.

Це не моя ідея, але відомо, що якщо одна будь-яка клітина людського організму раптом почне жити тільки для себе, без віддачі, то вона буде розширюватись, збільшуватись. Почне перешкоджати роботі іншим клітинам, тканинам, органам. Така клітина називається раковою.
"Наше счастье невозможно
без счастья других".
Н. Чернышевський.

Давайте будемо вчитись контролювати бажання і розрізняти: це справді моє бажання чи нав'язане? Вчитися брати в міру і щедро ділитися, щедро давати( підтримку, усмішку, прийняття, їжу, одяг, час... все, що завгодно). І не тому, що повернеться, а так, просто.І отримувати від цього задоволення! :)

Роздуми "вголос"

Коли вперше ви задали собі питання: хто я? Для чого живу тут і зараз? Який сенс мого життя і життя взагалі на планеті Земля? Що основне для мене в житті? Що значить для мене бути щасливою людиною..?
А якщо ще задали, то може саме вже час?

Ці та схожі питання і теми стосуються сфери духовності і пов'язані з ієрархією цінностей, яка в кожнісінької людини складена зо-о-овсім по-різному.

Думаю частково відповіді для себе можна почерпнути з релігії. Але з якої? Їх так багато і кожна претендує на першість і в кожної є зерна істини. Може з такою думкою хтось не погодиться, але в даний момент я вважаю, що свої духовні пошуки не варто замикати тільки на одній релігії або взагалі релігії.

Згідна, що Бог, Творець - один. Але Він скрізь, а не тільки на небі. І відчути Його можна не тільки в церкві, мечеті, а будь-де. Але найважливіше відчути Його в собі. Не даремно ж кажуть, що в Творця немає інших рук, окрім ваших.

Сфера Духовності - одна із ніжок споруди, від якої залежить і на яку опирається наше життя. І якщо вона занадто тонка або тріснута, то є ризик не встояти. Безумовно її міць і відповідно стійкість та якість нашого життя залежить лише від нас. Ця сфера тісно пов'язана з сферою Тіла, здоров'ям, про яке йшлося в попередньому пості.

В мене немає на меті пропагувати якусь "Нову" ідею, просто, думаю, багатьом із нас не завадить переглянути свої цінності, не тільки духовні, але і матеріальні.
Що в мене є пріорітетним?
І що такого корисного я не помічаю, що б могло зробити мене щасливішою людиною?
Куди я іду, чи може женуся? З яким зарядом думок?
Що вибираю для себе і тих, кого люблю?

Все змінюється і минає, і наше життя також. Якщо заглянути на 10 років вперед, то які ми, яке наше життя? І що таке 10 років в порівнянні з вічністю?
То чим ми його, своє життя, наповним, яким змістом, щоб піти з нього з чистою посмішкою на вустах???

Здоров'я, як баланс, на різних етапах розвитку людини

Привіт! В перших постах блогу я написала, що хвороби фізичного тіла - це випробування для душі. Мабуть, це правдиве в тому випадку, коли мова йде про хвороби в дитячому віці. Народжуючись, дитина потрапляє в певні умови. З одного боку вона є "чистою дошкою - "табула раса", про що писав ще Джон Локк. Бо ж найперше від неї залежить як прожити це життя. А з другого - народжується з певним душевним багажем. Мова йде про реінкарнацію. Про що починає говорити і наука. Згадаймо хоча б холотропне дихання.

Дитина - дзеркало сім'ї, відображення того, як живе подружжя, якою є соціально-психологічна атмосфера сім'ї. Радісна, любима дитина з потребами і думкою якої рахуються батьки, практично не хворіє. Немає сенсу привертати увагу дорослих таким способом(це неусвідомлюваний механізм).

Всім відомо, що на самопочуття дитини(на її психологічний і фізичний стан) впливає здоров'я матері і батька, їх психо-емоційна сфера, генетичні обумовленості та ряд інших чинників. Це безумовно так. Я б хотіла звернути увагу на один дуже важливий момент. Це хотіння, планування подружжям дитини, радісне очікування її народження , а перед тим - усвідомлене зачаття.

Чудово, що в психологічній науці вже є такий термін як "усвідомлене батьківство". Суть така, що людина, яка народилася внаслідок спільного бажання, позитивних думок своїх батьків є сильнішою, здоровішою, щасливішою.

Починаючи з юнацького віку і далі, в розвитку людини будь-яке фізичне нездужання, хворобу, думаю, варто розглядати вже не як випробування, а як шанс повернутися в збалансований стан. Бо що таке хвороба? Це найперше сигнал, що щось не так. Порушення цілісності, гармонії.

Я і надалі буду розкривати цю тему.Надто вона вже є актуальною в сучасному житті людства.

Вперше на радіо

Привіт усім! Ділюся своїми радісно-хвилюючими переживаннями. А пов'язані вони з тим, що щойно я послухала передачу "Байки професій" по місцевому радіо "Вежа" з моєю участю.

Хто чув свій голос збоку, мабуть погодиться, що слухаєш, і думаєш, ти це говориш чи не ти? Я згадала, що схожа ситуація була у дитинстві - після випускного в музичній школі мій дідусь записав на диктофон як я граю свою випускну програму на фортепіано (До речі, давненько я її не прослухувала, варта нагадати як я кілька років тому "шпарила", бо зараз незважаючи, що є фортепіано, можу заграти в кращому випадку кілька пісеньок за 1-ий клас..)

Так от, крім того відкриття, що не впізнаєш свій голос, є ще одне: виявляється не все так погано. В тому розумінні, що після інтерв'ю (а я не знала питань, все, що було відомо, то це тема по моїй діяльності - психологія, психотерапія) думаєш, що я б краще так на це питання відповіла, тут можна було б більше щось додати, тут менше...Але в результаті, як на мене, получилося досить придатне для слухання :))

Хто може чув, випадково, напишіть. Цікаве ваше враження!
А кого цікавить, можете послухати повтор, у понеділок, 08.06.09р. на хвилі 107,0 fm, о 20.30 год.

P.S. Дякую Олі, яка запросила на радіо і провела інтерв'ю. Я себе відчула в новій, цікавій ролі!

Що таке психотерапія. І в чому її користь.

Психотерапія - багатогранне явище. Над його однозначним визначенням ще досі працюють науковці. А сам термін введений в науковий обіг у 1872р.

Визначення Позитивної психотерапії, яке ухвалила УСП (Українська Спілка Психотерапевтів) звучить так, психотерапія - це рефлексивний діалог з людиною, який допомагає рухатись від страждання до розширення власної ідентичності.

Психотерапія - це, найперше, професія. П'ять років вищої освіти та кілька років у певному методі. Навчання в методі ПП передбачає 4 роки.

Психотерапія - послуга, точніше - одна з видів психологічних послуг.
Згадаємо, що серед психологічних послуг виділяють:
-психологічна просвіта (викладацька діяльність...);
-психологічна діагностика (опитувальники, тести, життєвий досвід...);
-психокорекція (корекційні,в перекладі "виправляю", вправи; тренінги...);
-психологічне консультування (робота психолога-консультанта, де центральною фігурою є життєва ситуація, в якій перебуває людина, клієнт. І разом з клієнтом пошук виходу з ситуації...);
-ПСИХОТЕРАПІЯ (вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів...).

"Психотерапія - це не те, що ви думаєте.
Психотерапія це не те, що ви думаєте. Це не лікування хвороби. Це не керівництво з боку мудрого порадника. Це не взаємне співпереживания добрих друзів. Це не здобуття езотеричних знань. Це не демонстрація людині її помилок. Це не нова релігія.

Психотерапія це не те, що ви думаєте.

Психотерапія це не те, що ви думаєте. Вона про те, як ви думаєте. Вона привертає увагу до непомітного притворства в тому, як ви думаєте. Вона відрізняє те, про що ви думаєте від того, як ви це думаєте. Її не стільки цікавить пошук причин, які пояснюють те, що ви робите, скільки значення, яке для вас має те, що ви робите.

Психотерапія займається тим, як ви думаєте. Тим, як ви живете зі своїми почуттями, вашим підходом до взаємостосунків з людьми, які мають для вас значенння.

Вона про те, до чого ви прагнете в своєму житті і як, самі цього не бажаючи, ви ускладнюєте його заради досягнення цих цілей. Вона допомагає побачити, що зміни, яких ви прагнете, вже існують в середині вас в нерозкритому вигляді.

Вона дає можливість побачити і прийняти відблиск чогось непересічного, що є вашою суттю.
Психотерапія це не те, що ви думаєте; це те, як ви живете самі з собою в даний момент."
З книги Джеймса Бюдженталя "Мистецтво психотерапевта".

Моя творчість

Спокійна радість
Я дякую Творцю, що Землю
гармонійною створив.
Я дякую батькам, що
зберегли життя мені.

Я дякую собі, бо йду дорогою
добра, любові та краси.
Я дякую своїй духовній половині
за віру, силу та тепло.

Я вдячна за події всі,
що в мене у минулому були.
Бо нині внутрішньо спокійна я.
Сіяюча й щаслива!