Про одну з моїх ідентичностей

Приві-і-іт! Рада знову поділитися з усіма бажаючими частинкою себе на цій сторінці!!

Ідентичність - це поняття, яке дає відповідь на запитання хто я, я як хто? в даний момент. Воно схоже до поняття "роль", але є первинним, глибшим.
Те, що я тут пишу про свої почуття, враження, думки, побажання в ідентичності людини, також як і те, що пишу як учасниця Майстер-курсу з Позитивної психотерапії та арт-терапії, як клієнтка власної психотерапії, не виключає того, що я є сама психотерапевт (ну, майбутній, бо ще вчуся) і точно психолог-консультант.

Досвід роботи з людьми різного віку, соц. статусу і статі з різними темами і запитами в мене з 2006 року. Щоправда, поки не маю власного або орендованого приміщення чи кабінету. Працюємо де зручно клієнту.

А хто такий клієнт, для мене???

Це людина, жінка чи чоловік, яка від природи володіє величезними ресурсами, можливостями, потенціалом і поки що їх в собі ще не відкрила. Або не навчилася застосовувати в житті задля вирішення різних питань, досягнень бажаного...

Клієнт - це людина, якій надають певну послугу за грошову винагороду чи без неї.

Кожна людина є тим чи іншим клієнтом і не одним, бо якщо користується послугами банку - є його клієнтом, робить покупку в магазині - є клієнтом його продавця чи власника...

Варто розмежовувати поняття "клієнт" і "пацієнт", бо, як на мене, пацієнт щось отримує без усвідомленої участі в цьому, без власних зусиль. Це слово є однією з основних категорій в медицині.
Клієнт - людина, яка рішення з приводу чогось приймає сама, хоча її можуть інформувати. Вона прикладає свою відповідальність, певні зусилля.

Клієнт психолога-консультанта чи психотерапевта - це також людина :), яка керується благим бажанням: щось змінити, покращити у своєму житті, вирішити, вдосконалитися в чомусь, навчитися застосовувати свої якості і здібності для якіснішого проживання, покращити стосунки з якоюсь людино і т.д.

Клієнт - людина, яка усвідомлено робить крок до самої себе, підкреслюючи при цьому свою силу, а не продовжує втікати від себе:
1. В сферу Тіла (по балансній моделі Н. Пезешкіана), хвороби. Стає "вампірчиком", надто жаліючи себе або агресивно нападаючи на оточуючих, як правило, рідних і близьких людей.
2. Діяльність, де є тільки робота чи навчання і в житті немає часу для себе, прояву себе як жінки чи чоловіка. А якщо є сім'я, то потерпає від кризи. Важлива навіть не стільки кар'єра, гроші, просто щоб замаскуватись від своєї самотності та притупити почуття.
3. Контакти, де для людини є 2 варіанти. Це нерозбірливе спілкування, публічні висування, віртуальне спілкування, ігри та їм на противагу - закритість до контактів, втеча в самотність, самозречення.
4. В сферу духовності, сенсів, де людина віддається релігійним течіям, сектам з наставниками, повадирями, які покерують і скажуть як думати і куди іти...

Щоб наблизитись до себе, мабуть, не обов'язково звертатись до психолога чи психотерапевта. Переконана, що є багато інших дієвих способів.

А як живеться вашому тілу?:)

Привіт!!!
Незважаючи на те, що зараз зима, багатьом, мабуть,хочеться грітися, більше бути вдома, спати..., а я ніби прокинулася від сну. Я нарешті усвідомила, що мені 23, а це зовсім не 19, а тим більше не 16. Попереду 30, 48, 56, 72, 86, хто зна, може і 101. Те, що мені відміряно жити стільки-то, вважаю це 50 % справи, решта 50% залежить від мого способу життя, і найперше - мислення.

Пригадую, що в дитинстві, ще з садочка мама мене забирала (що я дуже любила і тим навіть хизувалася, бо не любила спати) і водила на гімнастику.

Також ще перед школою я деякий час ходила на малювання. Там я не тільки малювала і змальовувала натюрморти фарбами, олівцями, фломастерами, а й робила аплікації з соломи, в'язала гачком квіточки, розмальовувала за допомогою воску і писачків до Пасхи яйця, вивчаючи символіку орнаментів та кольорів.

Разом з старшим братом щонеділі ходили на гурток шахів. Щоправда, я швидше за все ходила за компанією з ним, бо захоплення від них тоді в мене не було, оскільки часто програвала :), або не вистачало терпіння, або ж - лінувалася думати...

Коли я пішла в перший клас, паралельно вступила до музичної школи. Там працювали мої батьки (мама викладала фортепіано, а тато - кларнет, саксофон, фагот), вчився брат грі на акордеоні, знав і фортепіано (будучи старшим, вчився ще грати на трубі, фаготі та самостійно грав та підбирав пісні на гітарі). Дідусь завідував і досі завідує струнним відділом. 4 роки, разом з моєю основною спеціальністю (фортепіано), вчив мене грати на скрипці.

Десь в класі 3-у, мама мене дала на танці гурту "Молодість". Займалась 3 рази на тиждень. Після школи, занять з муз. школи я тупотіла туди. Після розминки, ми розучували і вдосконалювали танці: народні і сучасні. Серед численних танців, я танцювала "Гуцулію" "Циганію"... Як правило в парах з хлопцями. В мене були різні партнери до різних танців. Часто виступали в нашому Червоноградському Палаці Культури.

Живучи і навчаючись в Івано-Франківську, я з кінця 1-го курсу почала займатися системою самовідновлення людини академіка М. Норбекова. До цього мене підштовхнуло бажання покращити свій зір (його кн. "Опыт дурака" прочитала ще в 9 класі). На третьому курсі університету я пройшла наступний, Суфійський курс, де розминка тіла не суглобова, а силова. В мене в той період було с-т-і-л-ь-к-и енергії. Я ловила кайф від тих вправ, від самої себе, я тоді вперше собі по-справжньому почала подобатися. В житті вдавалося буквально все, я справді сіяла. Займалася систематично (разом з моїм хлопцем, а зараз - чоловіком. Ми якраз і познайомилися на тих курсах), поки не "впала" в одну із ям - механічного виконання, як це я називаю - "виконання для галочки"...

Також десь місяців 2 я ходила на аеробіку.

А що я роблю зі своїм тілом зараз?
Крім того, що вожу його по маршрутках і дозволяю довго валятися в ліжку після пробудження???
Я відчуваю, що воно ще трішечки потерпить і почне конкретно сигналізувати (вже дає знаки) різними способами, щоб я щось з ним робила, щоб воно і послужило мені довше.

Так що я привселюдно заявляю!!!!

Ура, я нарешті усвідомила свою актуальну задачу. До речі, велике дякую Позитивній психотерапії, зокрема окреме ДЯКУЮ моєму позитивному психотерапевту, з яким регулярно вже працюємо майже 3 місяці. І що цікаво, з зовсім іншим запитом!! Це для мене як різнокольорові й різні по величині намистинки, які в силу певних обставин були розкидані хто де, зараз не просто познаходилися, а й з'єдналися в неймовірної красоти й унікальності коралі, які я колись носила і нарешті можу носити знову!!

Отож, я готова:
1. Щодня, зранку, по 30хв.-1 год. тренувати своє тіло, його м'язики, кісточки... Для тренування в мене є багато способів. Тілу я даю вибір, і не обмежую чимось одним.
2. Поступово усвідомлено уникаю їзди в маршрутках.
Звідси витікає п. 3. Розвиваю свою здібність пунктуальність, швидше, на хв. 15, виходжу з дому.

Дякую за терпіння, хто дочитав, а також - собі, бо я зараз вчуся саморозкриватись! :)) До зустрічі!!!

Ах, почуття-почуття!

Привіт усім вам в цей засніжений недільний день!
В мене зараз якийсь особливий період в житті. Дуже скоро Різдвяні свята, які в мене завжди асоціюються з казкою, тайною, спілкуванням з близькими, з якими давненько не бачились. Здається, що всі люди довкола стають відкритіші, дитячіші, веселіші... А зустріч Нового року вселяє ще більшу надію та оптимізм.

Попри те, хочу поділитися своїми почуттями про попередні два тижні.

Почну з арт-терапії. Я пройшла вже 2-гу сесію (всього 6). Ближче знайомлюся зі своїми творчими задатками. Класно усвідомлювати, що вони є. Вартує просто відпустити себе і розслабитись, що мені вже почало вдаватись. Для того, щоб арт-терапію застосовувати в роботі з людьми, клієнтами, я все пропускала через себе. Час перестає існувати, як і все "важливе" інше, коли я бачу перед собою десятки баночок різних кольорів, є палітра, на якій можна експерементувати і поєднювати найрізноманітніші кольори. Щоб на папір спроектувати те, що коїться тут і зараз з тобою,і що важко збагнути, коли це все перемішане в голові.
Отримала величезне задоволення, малюючи туш'ю і розмальовуючи фарбами на склі; на тканині; створюючи колаж з природніх матеріалів (камінців, шишок, сухих квітів, листя, різних круп, спецій...). Так і поринаєш в світ дитинства з головою! ВІдчула, що за всією легкістю і простотою приховується величе-е-е-е-е-зна глибина і сенс:).

Також кілька днів тому в моєму житті сталося те, що я можу порівняти з високим, широким, неймовірно-красивим фонтаном, який сам прорвався крізь товсту цементну глибу плити. Це я про себе, свій прорив, своє звільнення від мною колись надуманих установок.Завдячую цьому сесії №3 з Позитивної психотерапії і величе-е-е-е-е-е-е-е-езне спасибі Українському Інституту Позитивної крос-культурної психотерапії і Менеджменту та його ТРЕНЕРАМ. А також своїй любимій групі, кожному, хто навчається і поряд зі мною!!!!!!!!!
Можу писати ну дуже довго, що там відбувалося і як я це сприймаю. Але утримаюсь. Звикаю до трішки іншої самої себе і думаю, що з цим робити дальше:))

Чарівного настрою вам, люди Землі!!!

Враження від конференції "Психотерапевтичний стиль життя. Кризи та шанси очима позитивного психотерапевта"

Такого плану конференція з психотерапії в м. Івано-Франківськ відбулася вперше. І вперше за напрямом саме Позитивної психотерапії. :)

Планували ми її організувати на рівні міста, а вийшла конференція міжобласна. Серед учасників були представники з м. Києва, Черкас, Чернівців, Моршина...

За професійною спрямованістю, крім спеціалістів з напрямку Позитивної психотерапії були присутні гештальт-терапевти, арт-терапевти, психоаналітики, тілесно-орієнтовані, системно-сімейні психотерапевти...

На мою думку ми, організатори, отримали колосальний досвід, масу задоволення. Особисто я краще відчула кожного психотерапевта, з якими навчаюсь у групі, і які є для мене друзями і партнерами. Наша збалансована в плані Знати і Любити психотерапевтична спільнота , завдяки конференції, стала ширшою і ще міцнішою!!!

Познайомилася як з новими "новоспеченими" спеціалістами, які щойно отримали сертифікати, так і з практикуючими психологами інших напрямів.

А моя участь у ворк-шопах (авторських тренінгах) додали моїй особистісній та професійній ідентичності більше цілісності!!!

Міська конференція "Психотерапевтичний стиль життя. Кризи та шанси очима позитивного психотерапевта"

Привіт!
Щось я заметушилась ті кілька днів з приводу підготовки до конференції і не дійшла до того, щоб розмістити цю інформацію раніше. Виправляюсь.

До відома психологів, психотерапевтів різних напрямків, студентів, викладачів
16.10.2009 року відбудеться міська конференція з Позитивної психотерапії: "Психотерапевтичний стиль життя. Кризи та шанси очима позитивного психотерапевта".
У програмі конференції:

 Новини з Міжнародної конференції по Позитивній психотерапії;
 Сертифікація консультантів в методі Позитивної психотерапії;
 Знайомства з практикуючими психологами, психіатрами, психотерапевтами;
 Авторські ворк-шопи.
Тривалість конференції: 10:00 год. – 18:00 год. (9:00 – 10:00 реєстрація).
Вхід 100 грн., студентам 50 грн.
м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 169, Ресторан ”Білі ночі”.
Детальніше можете дізнатися на нашому сайті http://www.positum.if.ua :)

Моя творчість :)

Просто будь!

Життя вирує, б'є ключем,
а ти сидиш і "плачеш".
Все думаєш, жалієшся, гадаєш...
Не можеш що інакше?

Підстави сліз є ілюзорні.
Встань і поправ осанку!
Згадай будь ласка хто ти.
Вставай сміливо зранку!

У кожного свої дилеми,
Всі звикли плутати себе.
Насправді все є дуже просто.
Ввімкни ти серденько своє!

Відкинь все зайве, нависуче.
Без страху ти поглянь вперед!
Побачиш сонечко яскраве,
Щасливих всіх і серед них себе!

Ти можеш все, що щиро хочеш!
Будь ласка вір, і просто будь!
Спіши нешвидко, своїм темпом
Іди, живи. Люби свій путь!

Егоїзм та альтруїзм.

Привіт, привіт, привіт!
Промайнуло літо... За ті 3 місяці в кожного в житті відбулись якісь події. Мабуть були важливі для Вас, були і однотипові, буденні справи. Припускаю, що одні були зі знаком "+", інші з "-". І це нормально. Завжди присутній баланс.

Серед багатьох законів життя (зокрема "Посіву-Жатви, якого ще називають законом "Бумеранга", "Що в верху - те в низу" та багато ін.), є один якого хотілося б подосліджувати. Це закон "Брати-Давати".

Всі ми живемо не самі по собі. Ми видимо і невидимо взаємодіємо зі всіма і всім, що нас оточує, усвідомлено і не усвідомлено впливаючи на все, а все, відповідно, впливає на нас.

Щодня ми щось даємо і щось беремо. Що саме даємо і беремо, і як ми це робимо? Кому і в кого і для чого???

Як на мене, зараз така програма в соціумі, що альтруїзм - це наївність. Щоб жити, і то нормально жити, треба вміти "вертітись", бути креативним (цим словом маскують слово хитрий), комунікабельним (вміючий переконувати, часто брехливий). Всюди пропонують ідею - бери від життя все, живи для свого задоволення і т.д. Тим самим розвиваючи тотальний егоїзм. Акцент людина зміщує на брати, брати, брати... А така позиція є неприродною, містить в собі загрозу щастю і навіть життю.

Це не моя ідея, але відомо, що якщо одна будь-яка клітина людського організму раптом почне жити тільки для себе, без віддачі, то вона буде розширюватись, збільшуватись. Почне перешкоджати роботі іншим клітинам, тканинам, органам. Така клітина називається раковою.
"Наше счастье невозможно
без счастья других".
Н. Чернышевський.

Давайте будемо вчитись контролювати бажання і розрізняти: це справді моє бажання чи нав'язане? Вчитися брати в міру і щедро ділитися, щедро давати( підтримку, усмішку, прийняття, їжу, одяг, час... все, що завгодно). І не тому, що повернеться, а так, просто.І отримувати від цього задоволення! :)